Про колективну брехню

Йосипові брати не думали й не гадали, що доля так повернеться. Прийшли в Єгипет просити їжі, а потрапили в таку халепу. Набрехавши знову три мішки гречаної вовни, вони думали, що й цього разу все мине, але...

З того часу, як вони свого рідного брата Йосипа продали в рабство, їхнє життя кардинально змінилося. Усі десятеро стали обманювати. Обдурили батька. Обдурили всіх сусідів та родичів, однокласників Йосипа та його друзів. Обман став їхнім постійним супутником. Він переслідував їх кожного Божого дня. З брехнею вони лягали спати й з нею прокидалися. Брехня вимотувала їхні нерви й вихолощувала їхню совість. Їм доводилося щодня боятися один одного. Колективну брехню приховати дуже складно, адже кожен із них міг колись стати в позу й розпочати шантажування правдою, що з кимось цим секретом поділиться. Обман змушував братів стежити один за одним. Щодня вони бачили батька, який від горя не знаходив собі місця, часто плакав і стогнав. Він швидко постарів, навіть не підозрюючи, що його сини йому тупо брешуть.

Так тривало багато років. Поступово обман став звичайним членом сім’ї. Невидимий фізично, він був присутній на всіх сімейних трапезах і несподівано давав про себе знати. Батько часто вимовляв ім’я Йосипа, і в цей час брати, оглядаючись, опускали очі, мовчали й боялися, боялися, але мовчали.

Іноді вони навіть вірили в те, що говорили, навіюючи собі, що не все так погано. Але невдовзі все знову поверталося — і страх, і докори проклятої совісті. Вони все розуміли й на будь-яку невдачу дивилися як на Боже покарання за Йосипа.

Голод, нестерпний голод примусив синів Якова вирушити до Єгипту по хліб.

Там вони теж брехали всім, хто заводив із ними розмову. Це вже автоматично. За багато років вони відшліфували своє мистецтво.

Звичайно, вони аж ніяк не надіялися, що Йосип їм колись зустрінеться. Але, як це дуже часто буває, саме це й сталося. Земля, як кажуть, кругла.

Це був шок, який привів братів до тями. Йосип впізнав їх перший і вирішив перевірити на детекторі брехні.

І цей тест вони провалили. Йосип зрозумів, що треба рятувати братів, і відкрився їм, заздалегідь прощаючи та заспокоюючи їх. Коли все відкрилося, хлопці раптом відчули зміни. Раптом зник страх і з’явилася легкість у душі. Відійшла напруга, яка, мов прес, тиснула майже фізично протягом багатьох років. Правда, виявляється, не лише завдає болю, а й лікує. Правда розбиває, але, як і тепло, зігріває та вкриває ковдрою примирення. Звичайно, ще треба було знайти потрібні слова, знайти в собі сили залишити традицію постійно брехати. Але головне було зроблено. Сім’я відновлювалася.

Потрібно було ще, повернувшись додому, всім, кого дурили, сказати, що насправді все було не так. Але як сказати це побитому горем старому Якову?

Повернувшись додому, вони побачили звичну картину. Батько сидів на призьбі й спостерігав за вівцями, які паслися поруч. Сини всі разом підійшли до нього й стали говорити про те, що Йосип живий. Вони чекали, що Яків одразу зрадіє, але його серце зіщулилося й залишилося холодним від горя. Хлопці спробували ще раз, але все марно.

Так відбувається, коли щоденний конструктивний обман культивує наш розум. Брехня шар за шаром накладає смердючу плісняву, і все це утрамбовує в холодну, наче з бетону, тверду плиту розчарування. Колись добре, гаряче серце раптом стає холодним і крихким, як лід.

Опиратися брехні складно, майже неможливо. Обман — це ціла наука, і, пізнаючи її, багато хто стають професорами брехні. Жертвою брехні часто стають довірливі люди. Не чекаючи підступності, вони вірять неправді — і ця неправда перетворює їхнє серце на лід.

Тільки після того, як вони стали переповідати слова Йосипа й показувати батькові його колісниці, дух Яковів ожив.

Згадав я і двох молодих людей, що йшли до Еммауса. Убиті горем, вони не впізнали попутника, який із ними говорив. Серця їхні були як лід. Але щось відбувалося в них, коли цей незнайомець завів із ними бесід­у.

Потім вони виокремлять це почуття й зізнаються один одному, що серце в кожного з них горіло, коли вони йшли з незнайомцем.

Обман, як інструмент диявола, отруює все довкола. Страждають усі. І ті, хто дурить, і ті, кого дурять. Такий собі універсальний інструмент. Перетворює життя на муку й заморожує стосунки. Здається, виходу немає. Але підходить Ісус і заводить бесіду — і починаєш відчувати, як серце відтає і, як у Якова, оживає дух.

Ісусе, мій любий друже, створи в мені чисте серце й дух мій віднови...

Із блогу Петра Ледер-Гольдмана

Благовісник, 3,2022